радіння
РАДІ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. раді́ти.
Сашко Птаха поставився до радіння Галі й Шурки дещо скептично: — Що ж тут такого? — сказав він (Смолич, Світанок.., 1953, 451).
2. Те саме, що ра́дість 1.
Кожен прояв життя — чи радіння, чи болю — Я сприймаю, як свій невідійманий скарб (Забіла, Поезії, 1963, 68).
3. Обряд у деяких релігійних сектах, під час якого віруючі надто енергійними рухами тіла доводять себе до екстазу, фанатичної несамовитості.
Словник української мови (СУМ-11)