радіотелеграф
РАДІОТЕЛЕГРА́Ф, а, ч.
1. Сукупність передавальної та приймальної апаратури для телеграфного зв’язку по радіо.
— Це, бачите, невеличкий.. радіотелеграф. Сидячи тут, я переказую свої розпорядження в різні кінці мого маєтку (Смолич, І, 1958, 64).
2. Установа, яка здійснює такий зв’язок.
Словник української мови (СУМ-11)