разочок

РАЗО́ЧОК¹, чка, ч. Пестл. до разо́к¹.

Ой, оглянься хоч разочок, Моя доле, на мене! (Пісні та романси.., II, 1956, 14);

— Володя, подзвони Басовій ще разочок. Як же в такий день без неї за стіл сідати (Собко, Справа.., 1959, 33).

РАЗО́ЧОК², чка, ч. Зменш.-пестл. до разо́к 2.

І внучатам із клуночка Гостинці виймала [Ганна]: І хрестики, й дукачики, Й намиста разочок Яриночці (Шевч., І, 1951, 320);

Вона приязно всміхнулася, відкривши разочки білих зубів (М. Ол., Леся, 1960, 130);

*Образно. — Любо, це ти? — здивовано зупиняється проти неї парубок. — Ні, не я, — відриває руки від обличчя і разочки сміху розкочуються по дорозі (Стельмах, І, 1962, 341).

Значення в інших словниках

1. разочок — разо́чок 1 іменник чоловічого роду раз разо́чок 2 іменник чоловічого роду низка  Орфографічний словник української мови
2. разочок — I -чка, ч. Пестл. до разок I. II -чка, ч. Зменш.-пестл. до разок II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. разочок — РАЗО́ЧОК¹, чка, ч. Пестл. до разо́к¹. – Володя, подзвони Басовій ще разочок. Як же в такий день без неї за стіл сідати (В. Собко). РАЗО́ЧОК², чка, ч. Зменш.-пестл. до разо́к².  Словник української мови у 20 томах
4. разочок — Разочок, -чка м. ум. отъ разок.  Словник української мови Грінченка