рам’я

РА́М’Я¹, я, с. Старий, поношений або подертий одяг; лахміття.

Не світило тепер дрантя та рам’я на старих плечах: воно пішло на ганчірки, а Мотря в усьому новому ходила (Мирний, І, 1949, 359);

// Клапті, обривки матерії, одягу.

Гошка постраждав найбільше, хоч бився, як леопард. Він стояв увесь подряпаний і хлюскав носом, галіфе порвані, від сорочки одне рам’я (Тют., Вир, 1964, 413).

РА́М’Я², я, с., діал. Плече.

Вона мовчки зносила ті любощі, й лише голова її опадала чимраз, то глибше на його рам’я… (Коб., І, 1956, 115);

Іван глянув на нього через рам’я і спинив на хвилину свій погляд на його лиці (Круш., Буденний хліб.., 1960, 208).

Значення в інших словниках

1. рам’я — Рам’я. Плече. ● Взяти під рам’я - взяти попід руку. Отець парох підбіг до мене і взявши під рам'я, представив своїм гостям (І. Матієв, Б., 1895, 16, 1) // пол. ramie-плече, ująć pod ramię — взяти попід руку.  Українська літературна мова на Буковині
2. рам’я — Ра́м’я (руб’я), -м’я, -м’ю, -м’ям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)