ранговий

РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу.

Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (Літ. Укр., 20.V 1971, 4).

∆ Ра́нгові зе́млі (має́тності) — на Україні у XVII-XVIII ст. — земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу на тій чи іншій посаді.

У свою чергу Хмельницький, а потім і наступні гетьмани роздавали землі по рангу генеральній і полковій козацькій старшині. Оскільки в перші роки після визвольної війни користування ранговими землями мало тимчасовий характер (до кінця служби), то й існував термін «державці» (Іст. УРСР, І, 1953, 272);

— Так то ж які землі? — перебив мене Пищимуха. — Рангові, а не ті, що кожен своїм горбом добував! (Мирний, IV, 1955, 365).

Значення в інших словниках

1. ранговий — ра́нговий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ранговий — [ранговией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. ранговий — -а, -е. Стос. до рангу. Рангові землі (маєтності) — в Україні у 17-18 ст. – земельні володіння, що надавались гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ранговий — РА́НГОВИЙ, а, е. Стос. до рангу. Поміж істинними поетами не існує різниць вікових і рангових, існує лише одвічна різниця між поетами хорошими й різними (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
5. ранговий — Ранговий, -а, -е Относящійся къ рангу. — маєток, — ва земля. Имѣніе, земля, которыми пользовалась на помѣстномъ правѣ козацкая старшина.  Словник української мови Грінченка