ранка

РА́НКА, и, ж. Зменш. до ра́на 1.

Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42);

Й досі старий не може спокійно пройти повз худобу, а побачить десь ранку — очистить, заллє і довго буде дивитися вслід отарі… (Стельмах, Хліб.., 1959, 49);

*У порівн.Іваницька лежала на ліжку.. Тонкі брови судорожно зведені, і тільки куточки маленьких губ, червоних, як свіжа ранка, ледве помітно здригались (Кол., Терен.., 1959, 118).

Значення в інших словниках

1. ранка — ра́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ранка — див. рана  Словник синонімів Вусика
3. ранка — -и, ж. Зменш. до рана 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ранка — РА́НКА, и, ж. Зменш. до ра́на 1. Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
5. ранка — ВИ́РАЗКА (невелика рана на шкірі або слизовій оболонці), РА́НКА, БОЛЯ́ЧКА, ВА́ВКА розм., ВА́ВА дит. — Все болить.. А найбільше руки, — передихаючи вимовив він.  Словник синонімів української мови