ранка
РА́НКА, и, ж. Зменш. до ра́на 1.
Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (Наука.., 2, 1967, 42);
Й досі старий не може спокійно пройти повз худобу, а побачить десь ранку — очистить, заллє і довго буде дивитися вслід отарі… (Стельмах, Хліб.., 1959, 49);
*У порівн.Іваницька лежала на ліжку.. Тонкі брови судорожно зведені, і тільки куточки маленьких губ, червоних, як свіжа ранка, ледве помітно здригались (Кол., Терен.., 1959, 118).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ранка — ра́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ранка — див. рана Словник синонімів Вусика
- ранка — -и, ж. Зменш. до рана 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранка — РА́НКА, и, ж. Зменш. до ра́на 1. Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- ранка — ВИ́РАЗКА (невелика рана на шкірі або слизовій оболонці), РА́НКА, БОЛЯ́ЧКА, ВА́ВКА розм., ВА́ВА дит. — Все болить.. А найбільше руки, — передихаючи вимовив він. Словник синонімів української мови