1. Словник української мови в 11 томах

ранити

РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., перех.

1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.).

Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Л. Укр., І, 1951, 424);

Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332);

// безос.

Раптом ранило їй руку… Пересилюючи муку, крикнула [Люба Земська]: — Не відступать! (Тич., II, 1957, 100);

*Образно. А сірий дощ холодними голками Нам ранив лиця, по бурках стікав, І дихав холодом осіннім понад нами, І в очереті плакав і шептав (Рильський, І, 1960, 151);

// перен. Пошкоджувати (перев. рослини).

Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить (Горд., II, 1959, 14).

2. перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися.

Він любив її щиро, і кожда звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (Фр., VII, 1951, 14);

Все своє життя був він [І. В. Мічурін] майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (Довж., І, 1958, 498).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ранити — ра́нити дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ранити — Зранювати, прв. док. поранювати, о. пускати кров; (душу) уражати, завдавати болю чому; док. ПОРАНИТИ, (легко, кулею) зачепити. Словник синонімів Караванського
  3. ранити — -ню, -ниш, недок. і док., перех. 1》 Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). || безос. || перен. Пошкоджувати (перев. рослини). 2》 перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ранити — РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., кого, що. 1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. ранити — ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда (кожна) звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Фразеологічний словник української мови
  6. ранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. ранити — Ра́нити, ра́ню, -ниш, -нять; не рань, ра́ньмо, ра́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ранити — Ранити, -ню, -ниш гл. Ранить. Словами ранять як стрілами. К. Псал. 142. Словник української мови Грінченка