ранити
РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., кого, що.
1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.).
Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Леся Українка);
Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// безос.
Раптом ранило їй руку... Пересилюючи муку, крикнула [Люба Земська]: – Не відступать! (П. Тичина);
* Образно. А сірий дощ холодними голками Нам ранив лиця, по бурках стікав, І дихав холодом осіннім понад нами, І в очереті плакав і шептав (М. Рильський);
// перен. Пошкоджувати (перев. рослини).
Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк, гробак корінець ранить (К. Гордієнко).
2. перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися.
Він любив її щиро, і кожда звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Франко);
Все своє життя був він майже байдужий до визнання. Але невдачі, нерозуміння, невизнання й заперечення завжди жорстоко ранили й гнітили його (О. Довженко).
Значення в інших словниках
- ранити — ра́нити дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ранити — Зранювати, прв. док. поранювати, о. пускати кров; (душу) уражати, завдавати болю чому; док. ПОРАНИТИ, (легко, кулею) зачепити. Словник синонімів Караванського
- ранити — -ню, -ниш, недок. і док., перех. 1》 Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). || безос. || перен. Пошкоджувати (перев. рослини). 2》 перен. Завдавати душевного болю, моральних страждань, примушувати переживати, хвилюватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ранити — ра́нити ду́шу (се́рце) кому, чию (чиє) і без додатка. Завдавати кому-небудь душевного болю, страждань. Він любив її щиро, і кажда (кожна) звістка про неї, зла чи добра, ранила його душу (І. Фразеологічний словник української мови
- ранити — РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- ранити — Ра́нити, ра́ню, -ниш, -нять; не рань, ра́ньмо, ра́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ранити — РА́НИТИ, ню, ниш, недок. і док., перех. 1. Заподіювати, робити кому-небудь рану, рани (у 1 знач.). Плачем великим ридали невільниці чорні, Шати свої роздираючи, ранячи тіло до крові, Густо червонії краплі падали в жовтую воду (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- ранити — Ранити, -ню, -ниш гл. Ранить. Словами ранять як стрілами. К. Псал. 142. Словник української мови Грінченка