ранка
РА́НКА, и, ж.
Зменш. до ра́на 1.
Якщо отруйна змія вкусила людину, слід затиснути місце трохи вище від укусу, надрізати ранку і якнайшвидше виссати кров (з наук.-попул. літ.);
Й досі старий не може спокійно пройти повз худобу, а побачить десь ранку – очистить, заллє і довго буде дивитися вслід отарі... (М. Стельмах);
* У порівн. Іваницька лежала на ліжку .. Тонкі брови судорожно зведені, і тільки куточки маленьких губ, червоних, як свіжа ранка, ледве помітно здригались (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)