ревуха
РЕВУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до реву́н 1.
Образиться [Уляна] на свекра або свекруху, приревнує на вечірці в гостях чоловіка — відразу ж і в сльози. Недарма її змалку дражнили ревухою (Мур., Жила.. вдова, 1960, 55).
Словник української мови (СУМ-11)