ревуха
РЕВУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до реву́н 1.
Образиться [Уляна] на свекра або свекруху, приревнує на вечірці в гостях чоловіка – відразу ж і в сльози. Недарма її змалку дражнили ревухою (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)РЕВУ́ХА, и, ж., розм.
Жін. до реву́н 1.
Образиться [Уляна] на свекра або свекруху, приревнує на вечірці в гостях чоловіка – відразу ж і в сльози. Недарма її змалку дражнили ревухою (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)