реготання
РЕГОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. регота́ти.
По вечері ж все замерло, тихо, глухо стало. Реготання, спів і крику мов і не бувало (Укр. поети-романтики.., 1968, 567);
Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання, скигління гармоніки (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)