реготня
РЕГОТНЯ́, і́, ж., розм. Нестримний гучний сміх.
Скрізь гармидер та реготня, В хаті і надворі (Шевч., І, 1963, 316);
А в світлиці тим часом обходила рядова [чарка],.. неслися сміхи, реготня, гвалт окривав хату (Мирний, І, 1949, 409).
Словник української мови (СУМ-11)