редька
РЕ́ДЬКА, и, ж.
1. тільки одн. Дворічна овочева рослина родини хрестоцвітих з їстівним чорним або білим коренеплодом круглої чи довгастої форми.
Коренеплоди редиски, як і редьки, використовують в їжу сирими (Овоч., 1956, 352);
Редька посівна відрізняється від дикої рядом морфологічних ознак і залежно від форми коренеплоду та його забарвлення ділиться на кілька сортів, серед яких виділяють, наприклад, редьку чорну та білу (Мікр. ж., XXII, 5, 1960, 65).
2. Їстівний коренеплід цієї рослини.
В воскові пальці бере [невідомий] делікатно, за білий хвостик редьку (Коцюб., II, 1955, 186);
// у знач. збірн.
Редьку, хрін і редис [редиску] використовують найчастіше через вміст у них глюкозидів — речовин, які мають гострий смак, викликають апетит і які дезинфікують травний тракт (Технол. пригот. їжі, 1957, 23);
Хлопчаками ходили ми вбрід Окунів половить на обід, Бо у хаті вдовиній і хліб Був не часто — Все редька та біб (Воронько, Драгі.., 1959, 114).
◊ Гі́рше пече́ної ре́дьки; Гірш за гірку́ ре́дьку; Як гірка́ ре́дька:
а) дуже сильно, надзвичайно.
Вона обридла йому гірше печеної редьки (Н.-Лев., IV, 1956, 229);
Та й дачниці, мовляв, як видко з листа, обридли вже тобі гірш за гірку редьку (Головко, II, 1957, 412);
б) нестерпний.
Максим, як там кажуть, і горенько покотив!..Одно здавалося гірше печеної редьки, становилося руба в горлі. Це життя в казармі вонючій (Мирний, І, 1949, 224);
Надоку́чити, як па́рена ре́дька див. па́рений.
3. Те саме, що реди́ска.
Хотіла там [на грядці] їмость посадити місячну редьку, але в крамниці обмахнулися й дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Март., Тв., 1954, 383);
Вирощувала Пилина ранню редьку — червонобоку й веселобоку, а також і пізню — чорну, схожу на чималий буряк (Гуц., З горіха.., 1967, 139);
Рябів базар синювато-зеленим кропом, червоною редькою, першими черешнями, шпарагою й кучерявою салатою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366).
Словник української мови (СУМ-11)