редька

РЕ́ДЬКА, и, ж.

1. тільки одн. Дворічна овочева рослина родини хрестоцвітих з їстівним чорним або білим коренеплодом круглої чи довгастої форми.

Коренеплоди редиски, як і редьки, використовують в їжу сирими (Овоч., 1956, 352);

Редька посівна відрізняється від дикої рядом морфологічних ознак і залежно від форми коренеплоду та його забарвлення ділиться на кілька сортів, серед яких виділяють, наприклад, редьку чорну та білу (Мікр. ж., XXII, 5, 1960, 65).

2. Їстівний коренеплід цієї рослини.

В воскові пальці бере [невідомий] делікатно, за білий хвостик редьку (Коцюб., II, 1955, 186);

// у знач. збірн.

Редьку, хрін і редис [редиску] використовують найчастіше через вміст у них глюкозидів — речовин, які мають гострий смак, викликають апетит і які дезинфікують травний тракт (Технол. пригот. їжі, 1957, 23);

Хлопчаками ходили ми вбрід Окунів половить на обід, Бо у хаті вдовиній і хліб Був не часто — Все редька та біб (Воронько, Драгі.., 1959, 114).

◊ Гі́рше пече́ної ре́дьки; Гірш за гірку́ ре́дьку; Як гірка́ ре́дька:

а) дуже сильно, надзвичайно.

Вона обридла йому гірше печеної редьки (Н.-Лев., IV, 1956, 229);

Та й дачниці, мовляв, як видко з листа, обридли вже тобі гірш за гірку редьку (Головко, II, 1957, 412);

б) нестерпний.

Максим, як там кажуть, і горенько покотив!..Одно здавалося гірше печеної редьки, становилося руба в горлі. Це життя в казармі вонючій (Мирний, І, 1949, 224);

Надоку́чити, як па́рена ре́дька див. па́рений.

3. Те саме, що реди́ска.

Хотіла там [на грядці] їмость посадити місячну редьку, але в крамниці обмахнулися й дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Март., Тв., 1954, 383);

Вирощувала Пилина ранню редьку — червонобоку й веселобоку, а також і пізню — чорну, схожу на чималий буряк (Гуц., З горіха.., 1967, 139);

Рябів базар синювато-зеленим кропом, червоною редькою, першими черешнями, шпарагою й кучерявою салатою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 366).