редька

РЕ́ДЬКА, и, ж.

1. тільки одн. Дворічна овочева рослина родини хрестоцвітих з їстівним чорним або білим коренеплодом круглої чи довгастої форми.

Коренеплоди редиски, як і редьки, використовують у їжу сирими (з наук. літ.);

Редька посівна відрізняється від дикої рядом морфологічних ознак і залежно від форми коренеплоду та його забарвлення ділиться на кілька сортів, серед яких виділяють, наприклад, редьку чорну та білу (з наук. літ.).

2. Їстівний коренеплід цієї рослини.

В воскові пальці бере [невідомий] делікатно, за білий хвостик редьку (М. Коцюбинський);

// у знач. збірн.

Редьку, хрін і редис [редиску] використовують найчастіше через вміст у них глюкозидів – речовин, які мають гострий смак, викликають апетит і які дезінфікують травний тракт (з наук.-попул. літ.);

Хлопчаками ходили ми вбрід Окунів половить на обід, Бо у хаті вдовиній і хліб Був не часто – Все редька та біб (П. Воронько).

3. Те саме, що реди́ска.

Хотіла там [на грядці] їмость посадити місячну редьку, але в крамниці обмахнулися й дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Л. Мартович);

Вирощувала Пилина ранню редьку – червонобоку й веселобоку, а також і пізню – чорну, схожу на чималий буряк (Є. Гуцало);

Рябів базар синювато-зеленим кропом, червоною редькою, першими черешнями, шпарагою й кучерявою салатою (З. Тулуб).

◇ Гі́рше (гірш) гірко́ї (пече́ної) ре́дьки (гірчи́ці) див. гі́рше;

Надоку́чити, як па́рена ре́дька див. надокуча́ти;

Хрін від ре́дьки (за ре́дьку) не соло́дший див. хрін;

(1) Як (мов, ні́би і т. ін.) [соба́ці] гірка́ (па́рена) ре́дька, зі сл. набриднути, надокучити і т. ін. – дуже, сильно, надзвичайно.

Сидять, розмовляють, таки все про свої шкільні справи. Така вже звичка у вчителів! От, здається, повинно б те все обриднути, як гірка редька. Ні, дивись, як зійдуться, зараз таки про своє (Олена Пчілка);

За ці дні надокучив йому балакучий начальник як парена редька (М. Стельмах);

Обрид як собаці редька (прислів'я).