резиденція
РЕЗИДЕ́НЦІЯ, ї, ж. Місце перебування уряду, керівників держав і високопоставлених осіб.
Під резиденцію консула Франції з особливими повноваженнями був визначений Воронцовський палац (Смолич, V, 1959, 132);
Чигирин — резиденція гетьмана Хмельницького, в якій він приймав послів з багатьох країн! (Цюпа, Україна.., 1960, 157);
// жарт. Місце постійного проживання або перебування кого-небудь.
Ми застали Панаса Федоровича в його літній резиденції — маленькій хижці, куди заглядають вишні, яблуні, рожі… (Літ. Укр., 27 .VI 1965, 4);
Юхименко дрімає в ванні — це його постійна резиденція (Кач., II, 1958, 347).
Словник української мови (СУМ-11)