резонанс
РЕЗОНА́НС, у, ч.
1. спец. Явище різкого зростання амплітуди коливань у коливальній системі, що настає при певній частоті зовнішнього впливу на цю систему.
При певній умові коливання можуть досягати найбільшої амплітуди, виникає так зване явище резонансу (Радіолокація.., 1958, 5);
Явище резонансу широко застосовується в радіотехніці. З цим явищем, наприклад, ми зустрічаємося при настроюванні радіоприймача на яку-небудь передавальну радіостанцію (Курс фізики, III, 1956, 234);
Резонанс виникає внаслідок збігу власної частоти коливального контура і частоти генератора. Інакше кажучи, при резонансі генератор «розкачує» контур в такт з його власними коливаннями (Осн. радіотехн., 1957, 94).
2. Здатність деяких приміщень, предметів, простору збільшувати силу і довжину звуку.
Піаніно було гарненьке, а висока зала мала чудовий резонанс, аж луна лящала по світлиці (Н.-Лев., III, 1956, 232);
— За Батьківщину! — ще раз дивним голосом гукнув Брянський, і Черниш не впізнав його сильного голосу, наче зміненого резонансом чужих гір (Гончар, І, 1954, 107);
Вибухи стократ посилювалися великим резонансом серед кам’яних скель, що обступали акваторію порту з трьох боків (Кучер, Голод, 1961, 34).
3. перен. Відгомін, відгук, дія як відповідь на що-небудь.
Ви знаєте, який резонанс викликала подія, коли товариш Береговенко звільнив з тресту багатьох інженерів (Гур., Життя.., 1954, 144);
Грандіозним і щодо резонансу, і щодо масштабності заходів, і щодо кількості видань було святкування 100-річчя з дня народження І. Франка (Рад. літ-во, 4, 1958, 120);
Викликало [повстання] широкий резонанс в усій країні. Імператор Маврікій був повалений і престол захопив вождь повсталих Фока (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 353).
Словник української мови (СУМ-11)