рейдувати
РЕЙДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., військ. Здійснювати рейд ( див. рейд² 1).
Танки, обігнавши піхоту, вже рейдують за десятки кілометрів попереду (Гончар, І, 1954, 385);
Табір партизанського з’єднання товариша К., яке рейдує по тилах ворога, — на днюванні (Ю. Янов., IV, 1959, 258);
Ілля Дубинський протягом двох десятків років був найближчим другом Примакова, разом рейдував по ворожих тилах (Літ. Укр., 17.VI 1969, 2).
Словник української мови (СУМ-11)