рейтар
РЕ́ЙТАР, а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI-XVII ст. та Росії XVII ст.
Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Кач., II, 1958, 442);
Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (Панч, Іду, 1946, 5).
Словник української мови (СУМ-11)