рейтар
РЕ́ЙТАР, а, ч.
Солдат (перев. найманий) важкої кавалерії в Західній Європі XVI–XVII ст. та Росії XVII ст.
Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Я. Качура);
Читав я книжку по історії, все в ній сказано, як ще наші предки, запорозькі козаки, били німецьких рейтарів (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)