рейтар

ре́йтар

-а, ч.

Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі 16-17 ст. та Росії на початку 18 ст.

Значення в інших словниках

1. рейтар — Ре́йтар: — найманий солдат важкої кавалерії [55]  Словник з творів Івана Франка
2. рейтар — ре́йтар іменник чоловічого роду, істота кіннотник іст.  Орфографічний словник української мови
3. рейтар — РЕЙТАР – РЕЙТЕР Рейтар, -а. Переважно найманий кіннотник у Західній Європі в XVI– XVII ст. Рейтер, -а. Тягарець на коромислі терезів; металевий затискач у картотеці тощо.  Літературне слововживання
4. рейтар — РЕ́ЙТАР, а, ч. Солдат (перев. найманий) важкої кавалерії в Західній Європі XVI–XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Я.  Словник української мови у 20 томах
5. рейтар — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм.  Словник синонімів української мови
6. рейтар — РЕ́ЙТАР, а, ч. Перев. найманий солдат важкої кавалерії у Західній Європі XVI-XVII ст. та Росії XVII ст. Наймані рейтари перед пішим військом, зведені в один міцний кулак, готувалися напасти на козацький центр (Кач.  Словник української мови в 11 томах
7. рейтар — Рейтар, -ра м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9.  Словник української мови Грінченка