рекрутський
РЕКРУ́ТСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до ре́крут.
Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Фр., XVI, 1955, 377);
Новобранці гуртом посідали, скинулись по п’ятаку, п’ють собі громадкою та пісень рекрутських співають (Л. Укр., III, 1952, 561);
Мало хіба об’явилося на битому шляху розбійників з часу, як оголосили рекрутський набір? (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 104);
На відміну від рекрутського оплакування, як колись було в Росії, у нас тепер проводи молодих призовників до Радянської Армії перетворюються в масове свято (Ком. Укр., 11, 1963, 37).
∆ Рекру́тська пови́нність див. пови́нність.
Словник української мови (СУМ-11)