релігійник

РЕЛІГІ́ЙНИК, а, ч., розм. Поборник релігії.

Реакційна та ліберальна критика прагнула зробити з Т. Шевченка релігійника (Рад. літ-во, 4, 1966, 79).

Значення в інших словниках

1. релігійник — релігі́йник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. релігійник — РЕЛІГІ́ЙНИК, а, ч., розм. Поборник релігії.  Словник української мови у 20 томах