ремізка
РЕМІ́ЗКА, и, жін., текст. Робочий орган ткацького верстата, який здійснює підняття та опускання ниток основи.
Він різав, а дружина ткала. Два верстати були завжди заправлені, а ремізки поскрипували інколи й за північ (Народна творчість та етнографія, 4, 1966, 45).
Словник української мови (СУМ-11)