ремізка
РЕМІ́ЗКА, и, ж., текст.
Робочий орган ткацького верстата, який здійснює підняття та опускання ниток основи.
Він різав, а дружина ткала. Два верстати були завжди заправлені, а ремізки поскрипували інколи й за північ (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)