решітце

РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1.

Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690);

Прийшов — ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22).

Значення в інших словниках

1. решітце — решітце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири решітця́  Орфографічний словник української мови
2. решітце — -я, с. Зменш.-пестл. до решето 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. решітце — РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис); Прийшов – ні ситця, ні решітця (прислів'я).  Словник української мови у 20 томах
4. решітце — Решітце́, -тця́, -тцю́; -ші́тця, -тець  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. решітце — Решітце, -ця с. 1) ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. І. 305. 306. см. токарня.  Словник української мови Грінченка