решітце —
решітце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири решітця́
Орфографічний словник української мови
решітце —
-я, с. Зменш.-пестл. до решето 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
решітце —
РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис); Прийшов – ні ситця, ні решітця (прислів'я).
Словник української мови у 20 томах
решітце —
РЕШІТЦЕ́, я́, с. Зменш.-пестл. до ре́шето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690); Прийшов — ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22).
Словник української мови в 11 томах
решітце —
Решітце, -ця с. 1) ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. І. 305. 306. см. токарня.
Словник української мови Грінченка