ригання
РИГА́ННЯ, я, с., вульг. Дія за знач. рига́ти та результат цієї дії.
Душна хата, заповнена випарами всяких напитків, риганням, бо й се відбувалося тут же, давила низькою стелею і ще більше розморювала п’яних людей (Хотк., Довбуш, 1965, 244).
Словник української мови (СУМ-11)