ригувати
РИГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко, 1. Метатися з ревом (про рогату худобу).
Скотина ригує, як побачить свіжу кров (Сл. Гр.).
2. Погано писати.
[Xрапко:] Горе мені, що нема нівідки підмоги. Дунька — ще гірше від мене ригує — дряпа, як курка лапою (Мирний, V, 1955, 121).
Словник української мови (СУМ-11)