римований

РИМО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до римува́ти 1.

2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються.

Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки і обов’язково римовані (Коп., Вибр., 1948, 176);

Поема написана римованим п’ятистопним ямбом (Іст. укр. літ., II, 1956, 258);

Байки Сковороди написані прозою, однак іноді автор звертається до засобів римованої мови (Рад. літ-во, 11, 1971, 67).

Значення в інших словниках

1. римований — римо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. римований — [риемованией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. римований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до римувати 1). 2》 у знач. прикм.Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. римований — РИМО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до римува́ти 1. Хвалити твір, як то годилось би, зважаючи на ранг автора, було ніяково: занадто бо примітивний був цей, римований під Шевченка, опус... (Б. Антоненко-Давидович). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. римований — Римо́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)