римований
РИМО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до римува́ти 1.
Хвалити твір, як то годилось би, зважаючи на ранг автора, було ніяково: занадто бо примітивний був цей, римований під Шевченка, опус... (Б. Антоненко-Давидович).
2. у знач. прикм. Який має риму, рими, складається з рядків або слів, що римуються.
Ще була вона, Наталочка, зовсім, зовсім маленькою, ну просто манюсінькою і придумувала казки і обов'язково римовані (О. Копиленко);
Поема написана римованим п'ятистопним ямбом (з навч. літ.);
Байки Сковороди написані прозою, однак іноді автор звертається до засобів римованої мови (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)