ринвочка
РИ́НВОЧКА, и, ж. Зменш. до ри́нва.
Од зруба до цебра, що під осикою, теж ринвочка не дуже довга… (Головко, І, 1957, 196);
Уляна повернулася з роботи, коли в домі всі спали. Знайшла на умовному місці, під плющем у ринвочці, зробленого з дротини ключа (Мур., Жила.. вдова, 1960, 208).
Словник української мови (СУМ-11)