рипа

РИ́ПА, и, ж., діал. Вибій ( див. ви́бій¹).

Лан жита закінчився, і хлопці шмигнули в рипу, глибоко промиту дощами (Козл., Ю. Крук, 1957, 548).

Значення в інших словниках

1. рипа — ри́па іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. рипа — -и, ж., діал. Вибій (див. вибій I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипа — РИ́ПА, и, ж., діал. Вибій (див. ви́бій¹). Лан жита закінчився, і хлопці шмигнули в рипу, глибоко промиту дощами (П. Козланюк).  Словник української мови у 20 томах