рипання
РИ́ПАННЯ, я, с. Дія за знач. ри́пати і звуки, утворювані цією дією.
Всі відразу відчули, що нарешті буде порядок і вся ота біганина та рипання дверима наберуть якоїсь цілеспрямованості (Вільде, Сестри.., 1958, 106);
Скрип і рипання збільшувалися, змішувалися з короткими людськими репліками, віддавалися глухим гулом початку робочого дня (Епік, Тв., 1958, 60).
Словник української мови (СУМ-11)