рипнути

РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати.

Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Мирний, І, 1954, 335);

Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (Н.-Лев., II, 1956, 256).

Значення в інших словниках

1. рипнути — ри́пнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. рипнути — [рипнутие] -ну, -неиш, нак. -ние, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. рипнути — -ну, -неш, док. Однокр. до рипати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рипнути — РИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ри́пати. Чується, як рипнули чоботи Шестірного (Панас Мирний); Микола перейшов двір, рипнув сінешніми дверима і ввійшов у хату (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
5. рипнути — ри́пнути 1. скрипнути (м, ср, ст) 2. сильно вдарити (ст)|| = вгатити 3. шк. залишитися ще на рік у тому самому класі (ст)||зарепетувати II.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. рипнути — СКРИПІ́ТИ (про металеві, дерев'яні та ін. предмети — утворювати різкі, високі звуки), РИПІ́ТИ, СКРЕГОТА́ТИ (СКРЕГОТІ́ТИ) підсил., СКРИ́ГАТИ рідше; ЧЕРГОТІ́ТИ розм.; ПОСКРИ́ПУВАТИ, ПОРИ́ПУВАТИ, СКРИ́ПАТИ розм., СКРИПОТІ́ТИ підсил. розм. (час від часу).  Словник синонімів української мови
7. рипнути — Ри́пнути, -пну, -пнеш, -пнуть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. рипнути — Ри́пнути см. рипіти.  Словник української мови Грінченка