рипотіння

РИПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Тют., Вир, 1964, 415).

Значення в інших словниках

1. рипотіння — рипоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. рипотіння — -я, с. Дія за знач. рипотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипотіння — РИПОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. рипоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Він виразно чує кінський тупіт, тривожне іржання і рипотіння снігу під людськими кроками (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах