рипливий

РИПЛИ́ВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти.

По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (Коцюб., І, 1955, 70);

В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в’їхала на двір (Тулуб, Людолови, II, 1957, 14).

Значення в інших словниках

1. рипливий — рипли́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. рипливий — -а, -е. Який має властивість рипіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рипливий — РИПЛИ́ВИЙ, а, е. Який має, властивість рипіти. По твердому, рипливому снігу стелились довгі тіні від дерев, хат, тинів (М. Коцюбинський); В цю мить за високим тином садиби майнули круторогі воли, розчинилися рипливі ворота і перша мажа бажаної валки в'їхала на двір (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
4. рипливий — Рипли́вий, -а, -е Скрипучій. Рипливий віз. МВ. ІІ. 14.  Словник української мови Грінченка