рисувальник
РИСУВА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Те саме, що малюва́льник.
Талановитий декоратор і здібний рисувальник, він добре компонував рослинні мотиви і дуже вдало поєднував прикраси з формою предмета (Нар. мист.., 1966, 60);
Значення Шевченка як живописця, рисувальника, гравера само вже могло б забезпечити йому почесне місце в історії мистецтва (Рильський, III, 1956, 244).
2. заст. Кресляр.
— Інженерів маєте? — Крім себе, нікого. Чотири техніки та ще рисувальники сидять на проекті… (Ле, Міжгір’я, 1953, 47).
Словник української мови (СУМ-11)