рихтування
РИХТУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рихтува́ти.
Монтажні зв’язки і фіксатори-упори на стрічці служать для точного встановлення низу поперечних несучих стін. З їх допомогою стінові панелі, які потребують особливо старанного рихтування, монтуються примусово (Роб. газ., 22.VII 1965, 2).
Словник української мови (СУМ-11)