ричання
РИЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рича́ти.
Звір усе наближався,.. чулось вже далеке ричання (Коцюб., І, 1955, 315);
Лише інколи під подертою одежиною в болях корчилось його тіло і чулося божевільне ричання (Баш, На землі.., 1957, 11).
Словник української мови (СУМ-11)