роботящий
РОБОТЯ́ЩИЙ, а, е. Старанний, завзятий у праці; працьовитий.
Приязлива [Галочка] до усякого, як красна весна, звичайна проти усякого, як панянка, а роботяща, як бджілка (Кв.-Осн., II, 1956, 314);
Народ у колгоспі був дружний, роботящий, прекрасно міг сполучати державні інтереси з особистими (Вишня, І, 1956, 423);
*Образно. По хвилині тільки пилюка вже танула на тому місці, де стояв розмальований фургон кінопересувки — помчала роботяща кінотрудівниця на відділок (Гончар, Тронка, 1963, 175);
// Належний, власт. працьовитим людям.
◊ Роботя́щі ру́ки; Роботя́щі уми́ — трудящі люди.
Роботящим умам, Роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам (Шевч., II, 1963, 386).
Словник української мови (СУМ-11)