робучий

РОБУ́ЧИЙ, а, е, діал. Робочий.

— А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (Коцюб., І, 1955, 294);

Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (Рудан., Тв., 1956, 67);

Він був такий, які й вони були, — Таке ж засмагле і робуче тіло (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 33);

Пора була робуча, торги йшли, мляво, і оба вони з дуже невеличкою здобичею [здобиччю] вернули до Дрогобича (Фр., III, 1950, 54).

Значення в інших словниках

1. робучий — див. роботящий  Словник синонімів Вусика
2. робучий — -а, -е. 1》 діал. Робочий. 2》 зах. Трудовий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. робучий — РОБУ́ЧИЙ, а, е, діал. Робочий. – А скажи нам, чого це від вас, з Туреччини, тісниться до нас така сила обдертого робучого люду..? (М. Коцюбинський); Ти на пчіл [бджіл] поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С.  Словник української мови у 20 томах
4. робучий — Робо́чий і зах. робу́чий, -ча, -че = робі́тний  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. робучий — Робучий, -а, -е = робочий 2.  Словник української мови Грінченка