рожево
РОЖЕ́ВО. Присл. до роже́вий 1, 2.
Сад білий — в цвіту — рожево забарвився: сходило сонце (Головко, І, 1957, 182);
Щоки цвітуть рожево (Ю. Янов., І, 1958, 195);
// у знач. присудк. сл.
Так у цім саду привітно! А як яблуні цвітуть, Навіть листя не помітно — Скрізь тоді рожево тут (Позн., Ми зростаєм., 1960, 72).
Словник української мови (СУМ-11)