розбавлений
РОЗБА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розба́вити.
Дідок у глазетовому каптані поквапно допив третю свою чашку, дуже розбавлену ромом (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 111);
Крізь маленькі косі віконечка — голуба ніч у хату: синькою, ріденько розбавленою, стіни — раз-раз! І — голубі (Головко, І, 1957, 265).
Словник української мови (СУМ-11)