розборсаний
РОЗБО́РСАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до розбо́рсати.
*Образно. Ще ніч у розборсанім по горбах і розлогах місті (Крот., Сини.., 1948, 215);
// розбо́рсано, безос. присудк. сл.
Все було вщент розбито, розборсано, знесено, перерито й змішано між собою — земля і глина, бетон і метал, каміння (Крот., Сини.., 1948, 334).
Словник української мови (СУМ-11)