розбуянитися

РОЗБУЯ́НИТИСЯ, нюся, нишся, док., розм. Почати буянити.

— Батькові треба було розповісти. Цей «друг» занадто вже розбуянився (Донч., V, 1957, 499).

Значення в інших словниках

1. розбуянитися — розбуя́нитися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розбуянитися — -нюся, -нишся, док., розм. Почати буянити.  Великий тлумачний словник сучасної мови