розважливо
РОЗВА́ЖЛИВО. Присл. до розва́жливий.
Читав віч [Донченко] спокійно, розважливо, встигаючи кидати погляд на притихлу аудиторію (Донч., VI, 1957, 635);
Троянівці, хрипківці, манилівці та залужани уже не зустрічали того опору хуторян, який був раніше, і робили своє діло спокійно, розважливо, по-господарському (Тют., Вир, 1964, 180).
Словник української мови (СУМ-11)