розважливий

РОЗВА́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь.

Іван, як завжди розважливий, посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Смолич, Мир.., 1958, 38);

Керівник мусить бути розважливий і поміркований, чуйний до людського голосу, мудрий і сміливий (Чаб., Тече вода.., 1961, 189);

// Який свідчить про розсудливість, сповнений розсудливості.

Де й зникла та розважлива повільність, яка виробилася у нього, коли він сидів у сільраді та подзвонював телефоном у район (Кучер, Прощай.., 1957, 462);

Розважливі, холодні припущення командира заставили Данька задуматись (Гончар, II, 1959, 97);

Мова його була повільна, розважлива, але тверда. Він говорив про те, що добре знав, у що вірив (Мас., Під небом.., 1961, 182).

Значення в інших словниках

1. розважливий — розва́жливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. розважливий — Розсудливий, (що знає міру) поміркований, обачний, обачливий; (крок) виважений; (- мову) обдуманий, обміркований, розумний.  Словник синонімів Караванського
3. розважливий — див. розумний; спокійний  Словник синонімів Вусика
4. розважливий — -а, -е. Здатний всебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. || Який свідчить про розсудливість, сповнений розсудливості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. розважливий — РОЗВА́ЖЛИВИЙ, а, е. Здатний усебічно зважувати, обмірковувати що-небудь. Іван, як завжди розважливий, посилався на Карла Маркса і розсудливо доводив, що батьком революції є робітничий клас в цілому (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. розважливий — РОЗСУ́ДЛИВИЙ (здатний обмірковувати, діяти правильно й розумно), РОЗВА́ЖЛИВИЙ, РОЗВА́ЖНИЙ, ПОМІРКО́ВАНИЙ, РАЦІОНАЛІСТИ́ЧНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ, РОЗМІРКО́ВАНИЙ розм., РОЗСУ́ДНИЙ діал. "Не така вона буває, як розмовляє зо мною.  Словник синонімів української мови
7. розважливий — Розва́жливий, -ва, -ве  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)